Нові технології, які прийшли із заходу принесли не тільки красиві оздоблювальні матеріали, але і технологічно просунуті інженерні рішення. Одне з таких рішень це утеплення фасаду зовні будинку за допомогою легких матеріалів, які не несуть додаткове навантаження на фундамент і до того ж дозволяють утеплювати будинки яким уже кілька десятків років. Як утеплювач зазвичай застосовується пінополістирол (пінопласт) -або базальтовий утеплювач, а в якості оздоблювального матеріали застосовується штукатурка. Цей метод дає суттєву економію при опаленні в зимовий період, а влітку будівля не так сильно нагрівається, і мешканці будинку отримують більш комфортний клімат у квартирі. Цей метод утеплення отримав назву «метод скріпленої ізоляції» чи «легкий мокрий метод».
Рекомендую ознайомитись: стоимость утепления лоджии

Технологія утеплення пінопластом зовні будинку
Суть утеплення полягає в тому, що на підготовлену і загрунтовану поверхню (попередньо очищену від старої штукатурки, або того, що може обсипатися або відвалюватися) кріпитися лист утеплювача. Товщина листа визначається кліматичною зоною, для Києва досить шар утеплювача 10 см. Лист утеплювача клеїться на спеціальний розчин клею і додатково фіксується механічно, спеціальними дюбелями парасольками. При приклеювання аркуша утеплювача важливо щоб склеювальний розчин не попадав на торцеві стики утеплювача, тому він утворює містки холоду. Потім утеплювач затягується клеїть розчином, і армується склосіткою. Склосітка необхідна для стримування фінішної поверхні (штукатурки) від тріщин, і такий фасад довше залишається новим. До вибору склосітки слід підійти з певними знаннями. Справа в тому що середа, де буде знаходиться склосітка - лужна, це агресивна середа яка з часом розчиняє склосітку, вона трухлява і не виконує своєї функції. Сітка для фасаду повинна бути просякнута спеціальним розчином, який перешкоджає цьому процесу.

Після укладання склосітки, поверхня грунтується і наноситься фінішна штукатурка. Штукатурка, як правило, буває чотирьох основних видів: мінеральна, акрилова і силіконова. Найдешевша - мінеральна, це цементно-піщаний розчин, який додаються спеціальні добавки для пластичності роботи і для стійкості погодним умовам. Ця штукатурка паропроницаема і підходить для пінополістиролу і пінопласту, але має невеликий термін експлуатації. Акрилова не пропускає пар, тому підходить для пінопласту, має непоганий термін служби. Найстійкіша штукатурка це силікатна, пропускає пар, відповідно, якщо її укласти на базальтову вату, стіни будуть дихати.