Не будемо здивовано знизувати плечима, прочитавши заголовок. Адже прокладати асфальтобетонку не завжди розумно. Скажімо, навіщо «вбухивать» великі гроші для прокладки траси до найвіддаленішої в поле ферми або польового стану? Навіщо спотворювати проїжджу частину вулиці невеликого села асфальтом, якщо є можливість створити там тверде покриття без застосування, м'яко кажучи, не зовсім приємного на запах бітуму. Який з усіма своїми екологічними вадами з кожним роком ще й дорожчає, як продукт нафтопереробки ...
Дізнатись вартість будівництва дороги можна тут: стоимость строительства дороги.
Там ж можна замовити професійне прокладання дороги.

Звичайно, якщо є гроші, можна і витратитися на асфальтне покриття. «Вкатанним» землю бетоном на десятки років і «забути» проблему. Але чи варто? Чому б не перейняти досвід американців з будівництва доріг з твердим покриттям з підручних засобів? То - є, з грунту. Причому, - «непридатного». Наприклад, застосовуючи суглинки, піщані глини.
Кілька знаків питання, про які вище «спіткнувся» читач, можуть і дратувати. Але, будемо сподіватися, що вони викликали і зустрічне запитання - а яким чином з грунту можна побудувати дорогу, щоб її і дощ не розмивали, і колеса транспорту не руйнували?

Відразу обмовимося з приводу написаних слів «досвід американців». Вони «з'явилися» нашому погляду так, більше для «красного слівця» (вибачте за каламбур). Тому що американський досвід вдосконалений українськими фахівцями і застосовується на практиці. При цьому маючи набагато меншу собівартість. * Йдеться про технології застосування ферментного препарату «Дорзин», синтезованого українським підприємством ТОВ «Дніпровська асоціація-К», основою для виготовлення якого стала американська технологія виробництва схожого препарату Perma-Zyme11X. І яка екологічно чиста. Тому що, препарат виготовляється з натуральних продуктів.

За допомогою «Дорзину» можна конструювати нову дорожню основу і несе покриття, використовуючи грунтові матеріали. А як це робиться, - розповімо поетапно.

Отже, перед нами стоїть завдання прокласти дорогу, скажімо, довжиною 500-1000 метрів. Спочатку профілюємо основу майбутньої дороги по довжині і ширині з облаштуванням водовідведення. Після цього основу рихлимо на глибину 16-17 см (з розрахунку отримати несе покриття в ущільненому стані - 15 см) за допомогою грейдера або ресайклера (наприклад, моделі МРН-100R). Якщо розпушеного грунту не достатньо, то довозимо до необхідної кількості. Якщо дорожнє покриття будуємо вперше, то грунт завозимо і кладемо уздовж підготовленої основи. Весь розпушений або привезений грунт зрушуємо в вал вздовж однієї сторони дороги. Потім вносимо при необхідності (про що скажуть лабораторні дослідження грунту) добавку для водостійкості: цемент, або доломіт, або вапнякову породу. Перемішуємо масу грейдером або дисковою фрезою. І знову перемішаний ґрунт зрушуємо в вал вздовж однієї сторони дороги. Наступна робота грейдера полягає в тому, що він йде уздовж ґрунтового валу, захоплює приблизно 1/3 його частини, зрушуючи на середину дороги. Идущая за грейдером автоцистерна поливає зрушений грунт водним розчином ферментного препарату. Оброблений препаратом грунт зсувається на протилежний бік дороги в новий вал. Потім також обробляється ще 1/3 валу і ще 1/3, зрушуючи їх на протилежний бік дороги.

Кількість води і концентрація водного розчину ферментного препарату залежить від різниці абсолютної вологості грунтової суміші та її оптимальної трамбувальної вологості. Як правило, концентрація препарату в воді знаходиться в межах 1: 500 - 1: 1000. Для дорожнього покриття довгою - 1 км, шириною - 8 м і товщиною - 0,15 м необхідно 37 літрів ферментного препарату.